проіснувати
Ukrainian
Etymology
From про- (pro-) + існува́ти (isnuváty). Compare Belarusian праіснава́ць (praisnavácʹ).
Pronunciation
- IPA(key): [prɔisnʊˈʋate]
Verb
проіснува́ти • (proisnuváty) pf (imperfective існува́ти)
Conjugation
Conjugation of проіснува́ти, проіснува́ть (class 2a, perfective, intransitive)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | проіснува́ти, проіснува́ть proisnuváty, proisnuvátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | — |
| adverbial | — | проіснува́вши proisnuvávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | проісну́ю proisnúju |
| 2nd singular ти |
— | проісну́єш proisnúješ |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | проісну́є proisnúje |
| 1st plural ми |
— | проісну́єм, проісну́ємо proisnújem, proisnújemo |
| 2nd plural ви |
— | проісну́єте proisnújete |
| 3rd plural вони |
— | проісну́ють proisnújutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | проісну́ймо proisnújmo |
| second-person | проісну́й proisnúj |
проісну́йте proisnújte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
проіснува́в proisnuváv |
проіснува́ли proisnuvály |
| feminine я / ти / вона |
проіснува́ла proisnuvála | |
| neuter воно |
проіснува́ло proisnuválo | |
Further reading
- Bilodid, I. K., editor (1970–1980), “проіснувати”, in Словник української мови: в 11 т. [Dictionary of the Ukrainian Language: in 11 vols] (in Ukrainian), Kyiv: Naukova Dumka
- A. Rysin, V. Starko, Yu. Marchenko, O. Telemko, et al. (compilers, 2007–2022), “проіснувати”, in Russian-Ukrainian Dictionaries
- A. Rysin, V. Starko, et al. (compilers, 2011–2020), “проіснувати”, in English–Ukrainian Dictionaries
- “проіснувати”, in Горох – Словозміна [Horokh – Inflection] (in Ukrainian)
- “проіснувати”, in Kyiv Dictionary (in English)
- “проіснувати”, in Словник.ua [Slovnyk.ua] (in Ukrainian)